З
плеяди подвижників: Гарій Войченко |
||||||||||
|
||||||||||
Гарій Олександрович Войченко – театрознавець, режисер, діяч культури, поет, прозаїк, публіцист, краєзнавець, член Національної спілки театральних діячів України та Національної спілки журналістів України. |
||||||||||
Народився 24 квітня 1936 року у місті Кірово Одеської області (нині місто Кропивницький Кіровоградської області). Ще з раннього дитинства марив сценою. Перше театральне враження маленького Гарика сягає у довоєнний сороковий рік. Тоді батько, військовий льотчик, повів його у Київський драматичний театр імені Івана Франка на виставу «Маруся Богуславка», яка буквально зачарувала хлопчика. За деякий час Гарій уже зіграв свою першу роль у шкільному драмгуртку. Згодом став учасником вокального та хореографічного колективів, що сприяло вибору майбутньої професії. |
||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||
У 1961 році закінчив
Сімферопольське училище культури, а в 1968 році –
Харківський державний інститут культури і
мистецтв за спеціальністю «режисер театрального
колективу». Дипломною роботою Гарія Войченка
була «Божественна комедія» Ісідора Штока на
сцені Палацу культури імені Жовтня в
Кіровограді. Високо оцінила постановку
авторитетна комісія на чолі з головним режисером
театру ім. Кропивницького Михайлом Донцем. |
||||||||||
|
||||||||||
Як режисер здійснив постановку понад 30 вистав класичної та сучасної драматургії: «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, «Майська ніч» М.Старицького, «Божественна комедія» І.Штока, «Диктатура» І.Микитенка, «Трибунал» А.Макайонка, «Перебіжчик» А та П.Тур, «Похоронок не було» З.Тоболкіна, «Павлинка» Я.Купали, «Мийдодір» (за К.Чуковським, театр ляльок). Ним було підготовлено не менше п’ятисот концертних і шоупрограм. |
||||||||||
Як людина
багатогранно обдарована Гарій Войченко мав
безліч хобі: писав прозу, вірші, пісні, грав на
гітарі, малював, займався театральним і
літературним краєзнавством. Він – автор
численних публікацій в обласній, районній,
всеукраїнській пресі: «Кіровоградській правді»,
«Молодому комунарі», «Відомостях», «Молодіжному
перехресті», «Культурі та житті», ін. Статті були
присвячені історії нашого краю, корифеям театру,
темі Другої світової. Родина Гарія Войченка
пережила в Кіровограді майже 900 діб німецької
окупації. У численних публікаціях він згадував
про розстріли у в’язниці СС, що була на вулиці
Польовій (нині – Габдрахманова), пограбування,
влаштовані німецькими солдатами та зруйновані
ними підприємства, про учасників спротиву, які
пускали під укіс залізничні ешелони і дісталися
навіть аеродрому. «Нерідко ми бачили, як ворожі
літаки, піднявшись у повітря, вибухали і падали
на землю. Одного разу в повітрі підірвався
винищувач і впав в садку одного подвір’я на
Балашівці. Ми ж, хлопчаки, не проминули побігти
туди, хоч від Бикової це було кілометрів за
п’ять». |
||||||||||
Публікації Г.Войченка в місцевій пресі | ||||||||||
Акварелі Г.Войченка | ||||||||||
Ескізи декорацій Г.Войченка до вистави “Русалчина ніч” за М.Старицьким | ||||||||||
Гарій Войченко – автор десятків методичних матеріалів та буклетів з питань режисури, акторської майстерності, сценографії тощо. За його методичної і практичної допомоги вісімнадцяти драмгурткам було присвоєно звання «народний театр». |
||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||
На Кіровоградщині
Гарія Олександровича знають і як поета. Тематика
його творів розмаїта: любов до матері, рідного
краю, ретроспекції та імпровізації на теми
козацьких пісень, миттєвості весни та ніжного
кохання. |
||||||||||
На вірші Г.О. Войченко написано більше тридцяти пісень, які виконують професіонали і аматори. Творча співпраця пов’язувала Гарія Олександровича з композиторами Олександром Пляченком, Володимиром Волощуком, Володимиром Попандопулом, Павлом Гарбаром, Костянтином Дьоміним, Віктором Гаврилюком, Іваном Криворучком, Ларисою Гайдай, Григорієм Палієм. Вокальні твори на слова земляка увійшли до збірок «Любіть Україну» (2003), «Доле моя» (2004), «З вірою, надією, любов’ю» (2006), «Люблю тебе, мій краю» (2008). |
||||||||||
Клавіри пісень на слова Г.Войченка | ||||||||||
На заходах у літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого Гарій Войченко був бажаним гостем, учасником численних літературних і театральних зустрічей. |
||||||||||
Гарій Войченко в літературно-меморіальному музеї І.К.Карпенка-Карого | ||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||
Гарій Олександрович
Войченко помер 28 серпня 2018 року в Кропивницькому. |
||||||||||
|
||||||||||
Дякуємо Марії Войченко, онучці Гарія Войченка, за надання малюнків театрального діяча для створення виставки. |
||||||||||