Віртуальні виставки

Номінанти на здобуття обласної літературної премії
імені Євгена Маланюка у 2020 році

    Євген Филимонович Маланюк - поет, літературознавець, громадський діяч, культуролог, історіософ. Народився 2 лютого 1897 року в містечку Новоархангельськ (нині Кіровоградської області). Навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі. Вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Подальші життєві плани докорінно змінили Перша світова війна, революція, громадянська війна. Зі зброєю в руках захищав Українську Народну Республіку. Від 1920 року – у вимушеній еміграції (Польща, Чехословаччина, Німеччина, Америка). Твори Є. Маланюка, поета європейського рівня, друкувалися в різних країнах, перекладалися багатьма мовами, натомість на батьківщині довгі роки були заборонені і повернулися до читачів із здобуттям Україною незалежності.
    У 2002 р. Кіровоградською обласною радою започатковано обласну літературну премію імені Євгена Маланюка. Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори за високохудожні твори у жанрах поезії, прози, драматургії, літературознавства та перекладу, спрямовані на утвердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення й демократизацію суспільства.
    Премія встановлюється у трьох номінаціях:
•    «Поезія (у тому числі драматичні твори і переклади)»
•    «Проза (у тому числі драматичні твори і переклади)»
•    «Літературознавство та публіцистика».
    На здобуття премії щорічно висуваються літературні твори, опубліковані окремими книгами чи у журналах, які вийшли друком протягом останніх трьох років, але не пізніше, як за три місяці до їх висунення на здобуття премії.
    Премією нагороджуються, як правило, літератори, які народилися, проживають або тривалий час працювали на території області. Відзнака присуджується авторові один раз за життя.
    Перелік творів, висунутих на здобуття премії, у першій декаді листопада щорічно публікується у ЗМІ. Обговорення творів триває два місяці. До 20 січня журі, з урахуванням результатів обговорення творів у засобах масової інформації, проводить остаточне обговорення і таємне голосування. До 1 лютого наступного за звітним роком голова обласної ради видає розпорядження про затвердження рішення журі. Щорічно до 2 лютого – дня народження Євгена Маланюка – автору твору-переможця присвоюється звання «Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка», вручаються диплом установленого зразка, нагрудний знак лауреата, почесна відзнака обласної ради та обласної державної адміністрації – скульптура «Степовий орел» та грошова частина премії.
    За період 2002-2019 рр. лауреатами обласної літературної премії імені Євгена Маланюка стали 45 авторів.
    Літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого підготував віртуальну виставку, мета якої - ознайомити громадськість з претендентами і їх творчими здобутками, популяризувати творчість письменників-краян.

Номінація «Поезія (у тому числі драматичні твори і переклади)»

    Микитась Тетяна Дмитрівна (1947 р.н.) – поетеса. Уродженка с. Новопетрівка Маловисківського району Кіровоградської області. Закінчила філологічний факультет Кіровоградського педінституту ім. О.С. Пушкіна. Працювала вчителем української мови та літератури в Дніпропетровській області та Кіровограді (нині – м. Кропивницький), учителем початкових класів у м. Таллінн (Естонія).
    Віршувати почала з юності. В останні роки активно друкує поезії в місцевій, обласній та центральній пресі.
    Членкиня Кропивницького обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного.
    На здобуття премії імені Євгена Маланюка висунуто першу книгу авторки - «Іду до тебе» (2020). Збірка складається з трьох розділів. Вони символізують три «дороги», якими поетеса йде життям. Дорога перша – «У часі й просторі» – шлях додому, до себе. Це пам’ять про рідну землю, дитинство, юність, знайомі місця, рідних і близьких людей. Дорога друга – «Крізь війну до миру» – осмислення трагедії війни. У третьому розділі книги «Мелодія серця» – авторка веде дорогою люблячого серця.

    Юферова Людмила Леонідівна (1954 р.н.) – поетеса, журналістка. Народилася у с. Василівка Добровеличківського району Кіровоградської області.
Закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педінституту ім. О.С.Пушкіна (1976). У студентські роки була членом літературних студії «Обрій» та «Сівач».
    Працювала учителем, кореспондентом, диктором у Добровеличківській районній телерадіокомпанії «Колос», головним редактором інформаційного відділу районної газети «Сільське життя».
    Організаторка клубу рукоділля «Чарівниця» при Добровеличківському РБК та літературної вітальні при районній бібліотеці для дорослих.
Друкувалася у газетах «Поштовий вісник», «Сільське життя», «Кіровоградська правда», «Народне слово», «Україна-Центр»; у журналі «Жінка».
    Авторка поетичних збірок : «Загублені стежки» (2012), «Сільські пасторалі» (2014), «Під крилом вічності» (2015), «Обабіч дороги» (2019), «Я сторожую рай» (2019).
    Членкиня обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного, НСЖУ (2002), НСПУ (2016), Асоціації українських письменників.
З 2015 р. мешкає у с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області.
    На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації «Поезія» висунута книга «Я сторожую рай». Збірка найбільш точно говорить про тематику доброї половини поетичних роздумів автора: про невгамовний біль за вмираючою столицею її душі – українським селом. Кожен вірш – це своєрідне нагадування читачеві про збереження моральних загальнолюдських цінностей: любові, доброти, порядності, честі, гідності тощо.

    Яремчук Володимир Петрович (1947 р. Н.) – поет, педагог, фольклорист, етнограф, композитор. Уродженець с. Вільхове Ульяновського району (нині Благовіщенський район Кіровоградської області).
    Закінчив природничий факультет Уманського педінституту (1970). Вчителював у школах смт Ульяновка, на Львівщині. Працював на державній службі у галузі культури. Ініціатор створення авторської програми з українознавства.    
    Керував дитячим фольклорним колективом «Чорнобривці», який у 1993 році став лауреатом Всеукраїнського фестивалю дитячих фольклорних колективів.
    У 90-х рр. ХХ ст. був сценаристом і режисером народної кіностудії «Символ». Лауреат міжнародного конкурсу самодіяльного кіномистецтва за малометражну кінострічку «Хато моя, біла хато».   
    Особливим для творчості поета був київський період – з 2007 по 2012 рік, коли він керував Козацьким фольклорним гуртом «Вольниця».
    Нині живе в м. Долинська, працює художнім керівником народного аматорського обрядово-фольклорного колективу «Калина».
    Друкувався в районних та обласних газетах, журналі «Ятрань», альманахах «Склянка часу», «Сузір’я Долинщини», «Степ».
    Автор книг: «На вишневім березі» (2015), «Коло дію» (2015), «Календарна обрядовість українців» (2015), «Бистрінь-ріка» (2019), поеми «Розбрат-крук» (2016), повісті у віршах «Мелодія останніх сподіванок» (2016).
    На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації «Поезія» висунута збірка сонетів «Між квіту й лез» (2020).

Номінація «Проза (у тому числі драматичні твори і переклади)»

    Даниленко Ніна Ксенофонтівна (1950 р.н.) – журналіст, інтернет-публіцист, телевізійний сценарист, режисер.
    Закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.Пушкіна.
    Лауреатка та дипломантка всеукраїнських та міжнародних телевізійних конкурсів, літературної премії «Сокіл» (2018).
    Членкиня обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного.
    Пише оповідання та новели з гострим сюжетом та інтригою.
    За новели з альманаху « Степ» - 2018 р. №1 с.84-86; 2019 р. № 1-2 с.127-128; 2020 р. № 1-2 с. 63-81 висунута на обласну літературну премію імені Євгена Маланюка у номінації «Проза».

    Немирована Інна Володимирівна (1987 р. н.) – поетеса, прозаїк. Уродженка с. Станкувате Вільшанського району Кіровоградської області.      Закінчила філологічний факультет Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка. Працювала провідним спеціалістом відділення моніторингових досліджень освітньої галузі Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, редактором у видавництвах «Логос України» та «Логос Київ». Нині – бібліотекар Куцобалківської сільської бібліотеки смт Вільшанка Кіровоградської області.
    Друкуватися почала з 1999 р. у газетах «Народне слово», «Сільські вісті», часописі «Ятрань».
    Авторка збірок: поезій «Вітри на видноколі» (2004); поезій і прози «Тримаю сонце краплею в руці» (2009); роману «Неспокій» (2019).
    Лауреатка обласного літературного конкурсу імені Валерія Гончаренка (2003), дипломантка кінофестивалю «Відкрита ніч – Дубль 15» за сценарій короткометражного фільму «Хмара-кавун» (2011), міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (спецвідзнака «Найкращий твір про кохання») за роман «Неспокій» (2016).
    Членкиня Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України (2004).
    На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка висунутий роман «Неспокій» .

    Поліщук Кирило Миколайович (1991 р. н.) – журналіст, перекладач, кандидат філологічних наук, поет та прозаїк. Народився в м. Феодосія АР Крим.
    Закінчив філологічний факультет Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка. Захистив кандидатську дисертацію з поетики драматургії Івана Карпенка-Карого. Працював учителем української мови та літератури. Нині – редактор та ведучий творчої групи програм радіо UA: Кропивницький.
Кирило Поліщук – організатор багатьох культурних подій у нашому місці.
    Лауреат Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара (Київ, 2017), літературних конкурсів «Корнійчуковська премія» (Одеса, 2015), імені Валерія Гончаренка (Кропивницький, 2016), «Смолоскип» (Київ, 2018), «Гранослов» (Київ, 2018), «Без меж» (Одеса, 2018), «Монокль» (Тернопіль, 2018).
Стипендіат програми Міністерства культури та національної спадщини Польщі «Gaude Polonia» у Кракові (2019).
    Автор поетичних збірок «Поза каменем» (2015), «Імпульс» (2016) та «0ZERO» (2017).
    На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка номінується нова книга прози «Пташиний цвинтар» (2020).

Номінація «Літературознавство та публіцистика»

    Архангельска Люся Сергіївна (1950 р.н.)
    Працює вчителем у НВК «Знам’янської загальноосвітньої I - III ступенів школі № 2 – ліцей».
    Має звання «Учитель-методист» (2001), знак «Відмінник освіти України» (1998), лауреатка педагогічної премії імені Григорія Ващенка (засновник – Знам’янський осередок Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка), премії «Сокіл степів» обласного літературного об’єднання «Степ» (2018).
    Членкиня обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного.
    Друкується під власним іменем та під псевдонімом Людмила Островерх в електронних медіа, газетах та альманахах.
    Авторка книг по розробкам уроків.
    За статті в альманахах «Степ» № 1 за 2018 р. та № 1-2 за 2019 р. висунута на здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації «Літературознавство та публіцистика».

    Задоя Іван Михайлович (1956 р. н.) – літературознавець, прозаїк. Народився у с. Юр’ївка Компаніївського району Кіровоградської області.
    Закінчив Олександрійське педагогічне училище (1975) та філологічний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова (1984).
    Працював вихователем, учителем, директором шкіл на Кіровоградщині та Одещині, в редакції Фрунзівської районної газети «Колгоспний ранок», в управлінні освіти Одеської обласної адміністрації, завідувачем сектору редагування документів відділу діловодства та контролю апарату Одеської обласної державної адміністрації.
    Новели та літературознавчі розвідки друкував у журналах «Вежа», «Кур’єр Кривбасу», «Море», збірнику «Спадщина: Літературне джерелознавство, текстологія», газетах «Літературна Україна», «Кіровоградська правда», «Одеські вісті», «Вільне слово», «Олександрійський тиждень», «Маяк».
Автор книг «Осокорики» (1998), «Зашпори серця: Розповіді про незабутнє» (2007), «“…Сонечку мого життя”. Штрихи до біографії Сергія Тасіна (Гончарова)» (2020). Упорядник книг Леоніда Чернова-Малошийченка «Кобзар на мотоциклі» (2005), «“Я жив як міг, я не лукавив...”: Літературна спадщина Бориса Нечерди. Спогади про письменника» (2010), «“Я обрав свій шлях...”: Леонід Куценко у спогадах, листах, пам’яті» (2012).
    Заслужений працівник культури України, нагороджений нагрудним значком «Відмінник народної освіти».
Член Національної спілки письменників України (2012).
    На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації «Літературознавство та публіцистика» висунута книга «“…Сонечку мого життя”. Штрихи до біографії Сергія Тасіна (Гончарова)» (2020), присвячена пам’яті журналіста, письменника, викладача Олександрійського педагогічного училища.